Олександр Миколайович ПАРХОМЕНКО

 

Член правління Європейського товариства кардіологів

Віце-президент Ассоціації кардіологів України

Глава рабочої групи з невідкладної кардіології Ассоціації кардіологів України

Керівник відділу реанімації та інтенсивної терапії Національного наукового центру «Інститут кардіології імені академіка М. Д. Стражеска» НАМН України

Член-кореспондент НАМН України

Доктор медичних наук, професор

Шановні колеги!

Ось і закінчився цей рік – рік додаткової доби та додаткових іспитів для кожної людини, родини, країни і всього людства. Пандемія, викликана невідомим досі вірусом, призвела до глобальних змін у нашому житті, а також зібрала і продовжує збирати велику кількість людських жертв. Проте ми вчимося виживати в нових умовах, продовжуємо працювати, кохати, мріяти, творити нове в новому для всіх нас світі. Давні мудрі люди казали, що іспити на життєвому шляху існують для того, щоби загартувати і перевірити, чи цей шлях є вірним. І дай Бог, щоби ми витримали ці іспити і були гідними самих себе, надій наших батьків і дітей.

Стало вже традицією, що в останньому випуску року – яким є альманах – ми збираємо найбільш актуальні публікації, які вже обговорювали протягом року на сторінках журналу. Але маємо і свіжу інформацію, що потребує коментарів. За структурою нинішній альманах побудований на висвітленні нових, інколи несподіваних, досягнень у діагностиці та лікуванні серцево-судинних захворювань (ССЗ), а також на практичній оцінці впроваджених раніше методів. Це стосується загрозливих для життя гострих і хронічних станів – гострого коронарного синдрому, серцевої недостатності, венозної тромбоемболії, серцевої недостатності, артеріальної гіпертензії, фібриляції передсердь, а також цукрового діабету (ЦД) у поєднанні з ССЗ.

Велика частка матеріалів альманаху присвячена темі гострих коронарних синдромів. Це огляд нових рекомендацій Європейського товариства кардіологів 2020 року, оцінка їх місця в умовах реальної клінічної практики, при лікуванні хворих з проведенням інтервенційних втручань або за допомогою консервативної терапії чи рекомендованих антитромбоцитарних препаратів. Зважаючи на те що в наступному році лікарі, крім клопідогрелю і тикагрелору, отримають ще один антитромбоцитарний засіб – прасугрел, очікуємо підвищений інтерес клініцистів до цього розділу видання. Слід пам’ятати, що міжнародні рандомізовані клінічні дослідження (РКД) проводяться за участю великої кількості хворих з різних країн, з включенням представників різних рас, хворих з різними клінічними профілями, з використанням методів лікування, які можуть не відповідати клінічній практиці в нашій країні. Тому ретельний аналіз регіонального досвіду, характеристик хворих у цих дослідженнях, зіставлення їх з профілем хворих в Україні може бути корисним для обрання індивідуальної тактики лікування. Саме це треба враховувати, коли ми оцінюємо дані ретроспективних нерандомізованих досліджень із клінічної практики.

Особливістю цього року було отримання нових даних щодо лікування серцевої недостатності. У 2020 році завершено друге РКД у хворих на серцеву недостатність з та без ЦД 2 типу. Перше подібне дослідження оприлюднено у 2001 році, воно започаткувало новий напрям у лікуванні хворих. Зараз лікарі очікують реєстрації нових показань для застосування антидіабетичних препаратів емпагліфлозину і дапагліфлозину у хворих з серцевою недостатністю без ЦД. Продовженням теми є оглядова інформація стосовно особливостей оптимізації використання діуретиків та клінічної інтерпретації даних про концентрацію натрійуретичних пептидів. Подальші огляди стосовно впливу антагоністів мінералокортикоїдних рецепторів на рівень артеріального тиску та оцінки антифібротичної дії еплеренону, цих важливих складових патогенезу прогресування серцевої недостатності, без сумніву, мають практичне значення і мають зацікавити клініцистів. Альманах також містить огляди сучасних аспектів діагностики і лікування хворих з кардіогенним шоком, ведення хворих з фібриляцію передсердь на тлі гострої серцевої недостатності. Наведений останній матеріал може бути використаний не тільки кардіологами, а й фахівцями суміжних спеціальностей – хірургами, електрофізіологами, терапевтами.

Проблема венозної тромбоемболії є особливо актуальною в сучасних умовах боротьби з пандемією COVID-19. У цьому виданні ми нагадуємо читачам про останні міжнародні рекомендації – Європейського товариства кардіологів щодо ведення хворих з тромбоемболією легеневої артерії та Американського товариства онкологів щодо профілактики і лікування венозної тромбоемболії у онкохворих. Ці рекомендації вже знайшли підтримку у наших лікарів і активно впроваджуються.

Тема застосування статинів у хворих на ССЗ вже достатньо широко обговорювалася на сторінках нашого видання. На сьогодні існує багата доказова база щодо необхідності й безпеки використання цього класу ліпідознижуючих засобів у хворих з ризиком судинних ускладнень. Проте в науковій літературі можна знайти також роботи, які не стосуються основної, гіполіпідемічної, дії статинів, а розглядають можливі позитивні клінічні наслідки додаткового плейотропного ефекту. Якраз ця тема обговорюється у наступному огляді. В першому дослідженні автори на засаді ретроспективного аналізу ефектів лікування великої кількості хворих, яким здійснювалася допомога у відділеннях інтенсивної терапії хірургічного і терапевтичного профілю, вивчали вплив призначення статинів у різних дозах до поступлення у відділення на перебіг хвороби і 30-денну смертність. При цьому автори штучно створили пари подібних один до одного хворих, які вживали і не вживали статини. Цей науково-методичний підхід суттєво збільшує достовірність даних, які отримали дослідники. На завершення був зроблений висновок про позитивний вплив статинів, незалежно від дози, на перебіг хвороби під час перебування у відділенні інтенсивної терапії та зменшення ризику смерті після виписки із стаціонару. Цей ефект найбільше був притаманний хворим, які лікувалися у відділеннях терапевтичного профілю. Наступне ретроспективне дослідження присвячене хворим, які на тлі застосування антигіпертензивних препаратів з метою можливого попередження розвитку хвороби Альцгеймера або інших деменцій отримували різні статини. Використовуючи велику базу даних, автори дійшли висновку, що статини знижують ризик виникнення деменцій, особливо на тлі лікування комбінацією блокаторів рецепторів ангіотензину і розувастатину. А в іншому дослідженні із США під час аналізу лікарняної бази даних знайшли, що частоту небажаних явищ (головним чином збільшення рівня аланінтрансамінази втричі вище норми) частіше реєстрували у разі лікування високими дозами аторвастатину (40–80 мг на добу) порівняно з розувастатином (20–40 мг на добу). Були отримані дані щодо меншої частоти збільшення рівня печінкової трансамінази і виникнення міопатій при лікуванні розувастатином. Автори підкреслили, що, незважаючи на високі дози статинів, загальна кількість зареєстрованих небажаних реакцій була відносно низькою.

Наприкінці цього випуску альманаху наведений короткий огляд Європейської настанови щодо ведення хворих з порушеннями метаболізму глюкози і ССЗ або ризиком їх розвитку. Сподіваємося, що цей матеріал буде цікавим не лише ендокринологам, а й фахівцям інших спеціальностей.

Бажаємо усім вам гарних свят, бути здоровими, а в прийдешньому Новому 2021 році мати наснагу і змогу найкраще себе реалізувати.